Коли впродовж життя нам доводилося здаватись людям чи обставинам, аби вижити, ми привласнюємо нав’язану в той момент
роль Жертви. І оскільки саме вона тоді справді допомогла нам зберегти життя, з часом ця роль стає провідною — у всьому житті або в якомусь його аспекті. Найчастіше — у стосунках. Адже глибинна травма жінок, які опиняються в токсичних стосунках, бере свій початок ще в ранньому дитинстві — поруч із батьками, які відштовхували, знецінювали або завдавали болю.
Наративна експозиційна терапія доведено ефективна, тому що працює з самою суттю проблеми — з тим сценарієм, у якому тебе колись «перемогли». Вона
дає можливість обрати іншу роль, іншу стратегію поведінки — там, де раніше здавалося, що вибору немає.
Як це проявляється в реальному житті?
• Ти звільняєшся від звички критикувати й мучити себе.Оці постійні запитання: «що зі мною не так?», «це я винна», «мала б здогадатися» — відходять у минуле.
Натомість з’являється нова стратеія:
ставитися до себе по-людськи, з теплом. Не картати, а підтримувати. Не тиснути, а берегти й плекати.
• Ти більше не віриш у звинувачення з боку інших.Якщо тобі кажуть: «це ти все зруйнувала», — ти більше не ведешся.
Ти знаєш, де твоя частка, а де — чужа проєкція.
І більше
не береш на себе провину, яку тобі нав’язують.• Ти повертаєш собі право на злість.Ти вже не плачеш там, де настав час злитися — злість перестає бути забороненою емоцією і стає внутрішнім маяком: «тут мене ображають —
час себе захистити».
• Повертається відчуття часу.День більше не здається лише спробою вижити. Ти починаєш відчувати ритм: ранок, день, вечір.
У тебе знову є майбутнє. Ти знову в потоці часу, а не в його розломі.
• Ти повертаєш контроль над власним життям.Ти більше не залежиш від чужих настроїв і рішень. У тебе
з’являється право обирати — де жити, з ким бути, чим займатися.
• Ти вмієш говорити «ні».Без відчуття провини, без страху образити. Лише тому, що тобі так не підходить — і
ти маєш на це право.
• Ти береш відповідальність за свою частку.Але більше не несеш чужого. Не тягнеш на собі партнера, маму, керівника. Не рятуєш, не підлаштовуєшся, не догоджаєш.
• Ти повертаєш собі енергію.Коли зникає вічна тривога, потреба все контролювати й страх бути «поганою» —
ти починаєш жити, а не виживати. З’являються сили для себе, для бажань, для радості.
• Ти обираєш партнера, а не намагаєшся заслужити любов.Залежність зникає. Стосунки перестають бути боротьбою за увагу — залишається лише
теплий контакт, якщо він тобі справді потрібен.
• Ти знаєш, хто ти.І що тобі потрібно. У тебе з’являються власні бажання, кордони, цілі. Ти вже не жертва обставин, а
автор свого життя.
• Ти рухаєшся.Ти вже не «зависаєш» у страху й
не відкладаєш життя «на потім». З’являється внутрішній компас: «я не знаю як, але я спробую».
Це не про те, що тепер
«треба» обирати себе.
Ви більше не витрачаєте енергію на внутрішню боротьбу — обрати себе чи бути «хорошою».
Це починає відбуватися природно.
Ви перестаєте підлаштовуватися, навіть не помічаючи цього.
Зникає постійний самоконтроль.
Зникають безкінечні внутрішні запитання:
«А зараз я себе зраджую чи ні?»
«Я правильно чиню чи ні?»
«Мене можна любити — чи я знову занадто?..»
Ви повертаєтеся до себе — не як до завдання, а як до природного стану.
З’являється тиша всередині. Прийняття. Чистота відчуттів.
Ви більше не звинувачуєте себе. Не соромитеся.
Ви перестаєте думати, що з вами щось не так.І саме з цього стану — внутрішньої тиші й відсутності потреби себе лагодити — починається ріст. Або просто
спокійне, повноцінне життя.